FANDOM


З усiх духовних творiв українськi митцi, певно, найбiльше зверталися до Херувимської молитви. Чи не тому, що своєю формою, лаконiчнiстю та багатством творчих рiшень вона подiбна до такої близької українському серцю народної пiснi? Що нею можна висловити найсокровеннiшi почуття, а її святий змiст дає змогу втiлити в музицi найпрекраснiше, закладене в людину Творцем?.. Споконвiчна побожнiсть i пiсеннiсть нашого народу виплекали багатющу в розмаїттi музичну культуру Херувимської молитви. Це та царина, яка потребує уважного дослiдження i може вiдкрити глибиннi таємницi української душi.

Херувимська пісняРедагувати

Ця ангельська пiсня вводить нас у центральну, найважливiшу частину Божественної Лiтургiї, наближаючи до головного Таїнства — Причастя. Вона нiби прокладає умовну межу, за якою нам потрiбно залишити все земне й тимчасове, всi пiклування, турботи й печалi (саме це слово було вжито в давньоукраїнському текстi молитви), аби приготувати себе до зустрiчi з Господом, перед Його лицем уподiбнитися полум’яним у вiрi й любовi херувимам.

«Нiхто зi зв’язаних чуттєвими бажаннями й утiхами не достойний приходити до Тебе, або наближатися, або служити Тобi, Царю слави, бо служiння Тобi велике й страшне i для самих Сил Небесних… Ти один, Боже, маєш владу над небесними та земними… Ти Той, що приносиш жертву i приносишся, i приймаєш, i роздаєшся, Христе Боже наш, i Тобi славу возсилаємо з Безпочатковим Отцем i Пресвятим, Благим i Животворчим Твоїм Духом, нинi, i повсякчас, i на вiки вiкiв» /зi священицької молитви перед Великим входом/.

Херувимська пiсня супроводжує Великий вхiд: перенесення Чесних Дарiв з жертовника на престол. Амвон у цю мить знаменує Голгофу, храм — увесь свiт, а спiвцi — ангельськi хори. Господь у Святих Дарах добровiльно йде вiддати Себе на розп’яття, муки i смерть заради нашого спасiння вiд смертi та вiчних мук (не уявно, а реально це вiдбувається на кожнiй Лiтургiї: молитви, пiснеспiви та священнодiї символiчно вiдображають iншу, вiчну реальнiсть). Несучи Святi Дари, священство прообразує легiони ангельських чинiв, що супроводжують свого Господа, як почесна вiйськова варта — царя. Церковнослов’янське слово «дориносима» означає саме цю врочисту ходу, коли вiйськовий почет пiдiймав i нiс новообраного царя на щитах, покладених на списи. Водночас священик i диякон уподiбнюються євангельським Йосифу Аримафейському та Никодиму, якi переносили тiло Спасителя з хреста до гробу, — i престол у цей час стає гробом Господнiм, звiдки засяяло нам вiчне життя. I хрест, i грiб Господнiй стають джерелом iстинного життя завдяки жертвi Христовiй — саме цю Жертву, цей найвищий подвиг любовi вiдтворює Великий вхiд. Собор священикiв з Чесними Дарами виносить хрест, копiє та лжицю (ложечку для Причастя). На Афонi пiд час найбiльш урочистих свят виносять iще й плащаницю; такий звичай аж до кiнця ХIХ ст. iснував i в Києво-Печерськiй Лаврi — дочцi Афона.

Хресним подвигом Господь дав змогу людинi досягти такої висоти, на якiй перебувають лише найвищi ангели — херувими та серафими. Хресним подвигом нам даровано не лише прощення та примирення з Богом, визволення вiд скорбот, вiд пекла, грiха та смертi, не лише вiдкрито дверi у вiчне життя в Царствi любовi, миру та невимовної краси, але й даровано найсокровеннiше чудо: можливiсть з’єднатися з Господом у Таїнствi Причастя, прийняти в себе Бога i обожитися.

Власне вiдгуком на це одкровення i є Херувимська пiсня — натхненне славослiв’я, гiмн подяки та любовi до Пресвятої Тройцi. У перекладi з грецької мови ця молитва звучить так:

Ми, таємно уподiбнюючись Херувимам1 i трисвятую пiсню Животворчiй Тройцi спiваючи, вiдкладiмо нинi всякi житейськi пiклування, щоб прийняти Царя всiх, що Його у славi невидимо супроводжують ангельськi воїнства. Алилуя, алилуя, алилуя.

Iншими словами тi самi думки й почуття Церква висловлює у трьох молитвах, якi спiвають у час Великого посту замiсть Херувимської:

Нинi Сили Небеснi з нами невидимо служать: ось бо входить Цар Слави, ось Жертва таємна звершена в славi проводиться. З вiрою i любов’ю приступiмо, щоб причасниками життя вiчного бути. Алилуя, алилуя, алилуя /з Лiтургiї Ранiшосвячених Дарiв/.

Вечерi Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогоднi прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповiм i цiлування не дам Тобi, як Юда, але, як розбiйник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царствi Твоїм. Алилуя, алилуя, алилуя /з Лiтургiї Великого Четверга/.

Нехай мовчить всяка плоть людська, i нехай стоїть зi страхом i трепетом, i нi про що земне в собi не помишляє, Цар бо над царями i Господь над володарями приходить у жертву Себе принести i дати Себе на поживу вiрним. Перед Ним iдуть чини ангельськi, з усяким началом i владою, многоокi херувими i шестикрилi серафими, лиця закриваючи i спiваючи пiсню: алилуя, алилуя, алилуя /з Лiтургiї Великої Суботи/2.

У Херувимськiй молитвi нерозривно сполучена скорбота хресних страждань Спасителя з найглибшою радiстю Його перемоги над грiхом i смертю. Цю небесну таємницю кожна Херувимська пiсня розкриває по-своєму. У монастирських наспiвах почуття глибоко схованi, смиренна простота мелодiї зцiлює душу неземним миром. Талановитi композиторськi молитвоспiви значно яскравiше вiдтворюють земну трагiчнiсть i небесну радiсть, вражаючи розмаїттям музичних барв. Народнi Херувимськi зворушують щиросердям. Не можна казати, що той чи iнший пiснеспiв «правильнiший»: Господь надихає побожних митцiв звертатися до людей тiєю мовою, яку вони спроможнi почути. I немає переваги давнiх наспiвiв перед бароко, класицизмом чи романтизмом, а монастирської молитви — перед мирською, якщо ця молитва сповнена благодатi Божої, якщо пробуджує душi вiд духовного сну, змушує пiдняти очi вiд землi до неба, пiзнати правду Божу, i славу Царства Небесного, i ту цiну, якою викупленi ми вiд смертi.

Ad blocker interference detected!


Wikia is a free-to-use site that makes money from advertising. We have a modified experience for viewers using ad blockers

Wikia is not accessible if you’ve made further modifications. Remove the custom ad blocker rule(s) and the page will load as expected.

Відвідайте інші вікіпроекти на Вікія!

Випадкова вікі